Ударний загін Тимошенко на селі: поштарка, голова сільради і продуктивний Яценюк

ЮВ діє у відповідності до чітко продуманого плану. Щотижня село довідується про нові глави сценарію, який має забезпечити прем`єру голоси його жителів – як і підтримку більшості селян України...

На Івана Богослова нещодавно наше село під Білою Церквою святкувало храм і День Села. Усупереч очікуванням, зі сцени не пролунало жодної передвиборчої агітки і жодного заклику голосувати за ту чи іншу політичну силу. Бо особливої потреби в цьому, видається, немає. Тимошенко діє у відповідності до чітко продуманого плану. Чи не щотижня село довідується про все нові і нові глави сценарію, який має забезпечити прем`єру голоси його жителів, як і підтримку більшості селян України.

Сільський голова Анатолій Іванович вступив до Асоціації сільських та селищних Рад, побував у Києві на установчому з’їзді і протягом години розповідав на сесії сільським депутатам, які перспективи відкриває перед нашим селом новий, але заветований Президентом Бюджетний кодекс. Депутати задоволено загули, що з 1 січня вже голова райдержадміністрації проситиме в села гроші, а не навпаки. Двадцять депутатів розповіли родинам про радикальні зміни на краще в житті села, а дехто навіть скликав на своїх кутках збори мешканців.

Поштарка Катерина на з’їзд працівників поштового зв`язку не потрапила, адже туди поїхав її шеф – голова міжрайонного вузла зв`язку. Однак їй достатньо подарунку від уряду у вигляді підвищеної на 50 відсотків зарплати й запевнень, що її не звільнять і не переведуть на триденний робочий тиждень. Хоча жовтневу підвищену зарплату Катерина отримає в кращому разі в листопаді, своєю радістю й добрими словами про уряд Катерина вже поділилася з двомастами місцевими передплатниками районної газети "Наше село" й з усіма обійстями, куди вона заносить пенсії.

А моя тітка Антоніна Петрівна, якій онуки ще не пояснили, що воно за слово таке "факсімілє", отримала особистого листа від Юліі Володимирівни. Прем`єр повідомила моїй родичці, що вона невідкладно має завітати до сільської ради, аби подати документи на безкоштовну приватизацію присадибної ділянки. Було б перебільшенням стверджувати, що тітка дуже переймалася тим, що її подвір`я досі не приватизовано, однак персоніфікованим запрошенням прем`єра скористалася негайно й почимчикувала за довідками до сільради.

Ні, селяни більше не влаштовують суперечок щодо того, хто з кандидатів ліпший, і воліють краще говорити про те, за який місяць місцевий молокозавод розрахувався за здане молоко й про зерно на паї, аніж про політику. І все ж таки Тимошенко заповнила собою інформаційне середовище села настільки, що жодному іншому кандидатові, схоже, у нього не втиснутися.

Тим паче, що втискуються вони туди боком і неоковирно. Сусід Микола виявив бажання бути почутим Януковичем, і сердито жбурнув слухавку на 15-й хвилині прохання зачекати оператора.

А заклик Яценюка до “продуктивного села” взагалі розрахований на жменю ліберальних економістів, до яких він себе зараховує, а не на селян, голоси яких можуть виявитися вирішальними. За іронією долі, бігборд Яценюка з цим гаслом вивісили в райцентрі навпроти Центру зайнятості, куди їздить відмічатися половина нашого безробітного. "Продуктивне село" – з цим не посперечаєшся, однак для селян вища продуктивність уже вдарила по добробуту та здоров`ю. Власник приватного орендного сільськогосподарського підприємства, якому селяни віддали в оренду свої паї, за останні роки придбав кілька одиниць сучасної техніки, і тепер 5 механізаторів вистачає там, де раніше працювало 125.

Усе добре, однак цій сотні неприкаяних немає де подітися. Хтось подався в найми до фермера, хтось знайшов роботу в Білій Церкві, а більшість убиває час біля сільської наливайки, яка з цієї нагоди працює до 11-ї вечора.

Днями там розгорілася дискусія – проїжджав чи ні по селі молоковоз-холодильник, який Тимошенко привезла із собою з Японії.

Станіслав Голубенко, Київська область