Критерії вибору меншого зла
Перший
тур виборів залишився в історії, разом з надіями на швидке поліпшення
ситуації. Попереду знову жорстке протистояння й вибір меншого зла.
Вибір непростий, але далеко не для всіх. У 2004 році
політтехнологам удалося розділити країну на дві частини й установити в
українському суспільстві систему розпізнавання «свій–чужий». Як на
літаках військової авіації. У цій системі апріорі все, що каже/робить
«свій», – то боже одкровення й чиста правда, а все, що каже його
опонент, –то все від лукавого і брехня. Хай би навіть по черзі читали
однаковий текст. Переконувати таких представників суспільства марно. Вони давно визначилися, і сумнівів у них немає. Але,
на щастя, за п’ять років з’явилася досить значна група самостійно
мислячих громадян. Кількість таких людей невпинно зростає, і, мабуть,
не випадково, корелює з кількістю Інтернет-користувачів в Україні
(близько восьми мільйонів). Це вони голосували за третього. І саме за
їхні золоті голоси зараз іде запекла боротьба. Уперше за незалежну історію України виникла ситуація, коли не натовп, а думаючі громадяни можуть змінити долю країни. Для
орієнтації в безмежному масиві інформації та висновків потрібні
критерії. Які? Ну, наприклад, при виборі собаки головне не те, як вона
гавкає, а ще й важливі "екстер’єр”, порода, родовід, службові
характеристики, індивідуальні якості, хто хазяїн і рекомендації. При
виборі політика критеріїв набагато більше. Ось деякі з них: Зовнішність і вік.
Тут підхід універсальний. Чим молодший і красивіший, тим краще. Хоча
при сучасній косметології створити гарну «напомаджену бріоліном істоту»
навіть з макаки зовсім не проблема. Більш важливо – чий портрет
висітиме в навчальних закладах. Якщо школярик спитає вчителя,
показуючи на портрет: «А що то за дядько?» – то відповідь може бути
така: "Вчився погано, тому двічі сидів”. А якщо буде "тьотя”, то –
"Вчилась відмінно, тому двічі не сиділа”. В обох випадках маємо чудовий виховний момент, але все ж позитивний приклад набагато кращий... Державна мова.
У сильній державі може бути тільки одна державна мова. Це закон
розвитку. Він однаковий для всіх – і для США, і для Німеччини, і для
Франції, і для України... Регіональні мови допускаються як виняток. І
крапка. Якщо в якійсь країні мова була деформована від утисків
при окупації, то при відродженні незалежності мова відроджується в
першу чергу. Так було в Норвегії з її п’ятимільйонним населенням, Чехії
таі інших державах. В Україні державна мова є і може бути
тільки українська. Будь-який сильний глава держави і сам досконало
вивчить мову, і всіляко підтримуватиме її. Якщо ж кандидат у президенти
говорить інакше, то він або слабкий, або тупо бреше, проявляючи
ситуативний популізм. Дебати. Одна з основних
функцій глави держави – презентація й захист інтересів власної країни
на зовнішній арені. Цей найвідповідальніший сегмент обов’язків
Президента охоплює участь у самітах, міжнародних форумах, двосторонніх
переговорах на рівні делегацій та особисто, офіційні й неофіційні
зустрічі «без краваток» із сильними цього світу. А там усі акули –
пальця в рот не клади, випадкових немає, бо їх з’їдають до того. До
речі, Ющенко не був успішним саме через брак таких якостей. Знаходити
спільну мову доведеться і з Обамою, і з Путіним, і з європейськими
лідерами. Зрозуміло, якщо вони побажають розмовляти з нашим новим
Президентом. А можуть і міжнародну ізоляцію влаштувати. Тоді інтереси
недолугих малоросів залюбки представить кремлівський тандем. У своїй
інтерпретації. Дебати між кандидатами в розвинутих країнах
дають виборцям відповідь на запитання, хто з двох буде їхнім кращим
представником у світі... Або дурнішим. Це як випускний екзамен,
квінтесенція виборів. Це фільтр. До дебатів там готуються за рік. І
бруду виливається неміряно. Згадайте сукню Моніки. А напруга й
відповідальність така, що під час дебатів у кандидатів піт стікає по
шиї за комір. Програти дебати ще допускається, але неучасть у дебатах –
то негайна політична смерть! Це безславне самозняття з виборчої гонки. А
що в нас? Один із кандидатів узагалі відмовляється від дебатів?! Навіть
на повністю лояльних і комфортних для себе каналах. Наприклад, на
телеканалі «Інтер», що транслює про Віктора Януковича тільки позитивні
матеріали, або ТРК «Україна». Питання – як і яким чином цей діяч відстоюватиме національні інтереси? Фальсифікації.
Після першого туру фальсифікації не фіксували, тому що не було
необхідності. Але проявилися тривожні й підозрілі тенденції. Скандал з
грузинськими спостерігачами й метушня навколо голосуванням на дому та
процедури внесення виборців до списків у день виборів свідчить лише про
одне. Готуються системні фальсифікації. Тому й кричать про страшну
кількість грузинських спостерігачів. Проста арифметика – ну що
таке три тисячі спостерігачів на десять мільйонів виборців регіону?
Ніщо. Усього лиш один до трьохсот. Ясно, що на волевиявлення вони ніяк
не вплинуть. А от системні порушення можуть і виявити! Звідси вся
істерія та недопуск. Те саме стосується голосуванню на дому.
Тут навпаки прибідняються – якісь жалюгідні три проценти... У тому-то й
справа, що потрошку, кругом-бігом по три відсотки – можна й десяток
наскубати. Легальний Президент може бути обраний тільки чесним шляхом. Свобода слова.
Обидва кандидата досить швидко й ефективно намагатимуться перевести все
що балакає, показує і друкує, у маріонетковий режим. Єдина надія –
начебто проєвропейськи налаштована Тимошенко трішки остерігатиметься
Заходу й залишить щось безпечне для себе й малотиражне. На кшталт «Ехо
Москвы» в Росії. Дрібний і середній бізнес. Обом
представникам олігархічних кланів малий бізнес – як кістка в горлі. З
одного боку їм не потрібні незалежні й самодостатні громадяни, а з
другого – якось потрібно нагодувати тринадцять мільйонів пенсіонерів.
Тому гнобитимуть податками. Невелика різниця буде лише в підходах.
Гадаю, що за Тимошенко це виглядатиме більш цивілізовано. Економіка. Країна нині переправляється через болото економічної кризи. На
переправі коней не міняють. Через два місяці закінчується важкий
зимовий період. Починаються планові ремонтні роботи в енергетиці, на
транспорті, дорогах і в ЖКГ. Підготовка до Євро-2012… Зміна верхівки
влади призведе до чехарди в усьому командному складі державних
компаній, що зупинить нас ще на один рік. Тому владу до 2012 року
міняти не бажано. *** Загалом критеріїв набагато більше.
Але й вище наведених цілком досить, аби визначитися хто з двох лих є
меншим для України й 7 лютого результативно проголосувати. Віктор Малєй, приватний підприємець
http://www.unian.net/ukr/news/news-359350.html
|