Українців стала більше цікавити опозиційність політиків і вони вважають опозиційність позитивною  характеристикою. Про це йдеться у результатах дослідження компанії InMind та групи SA Political Communications, які були проведені в лютому 2012.
Рівень підтримки провладних партій також нижче, ніж опозиційних: 23% виборців підтримує провладні партії: Партію Регіонів, КПУ, Народну партію Литвина та "Сильну Україну" Тигіпка. Про що це говорить? Рівень довіри владі надзвичайно низький. Аналізуючи дії влади, виступи представників провладних сил, ми розуміємо реакцію населення України. Як можна адекватно сприймати президента, який займає високе «призове» місце по кількості афоризмів, створених політиками. Можна припустити, що це недолік команди адміністрації президента. Але сам президент у власних інтерв’ю видає такі перла висловлювань, що це нагадує команду сатири ніж провладну партію. Я вже не говорю про Азарова та інших представників.
В даних умовах вже не йде мова про розвиток економіки та самої держави Україна. З ким будувати державу? Уявіть собі будівничих: Богословська, Чечетов, Литвин, Єфремов, Колесніков, Кернес і т. п. Цей список можна оформити у велику книгу – чорну книгу української історії.
І саме в цих умовах необхідна опозиційна сила, яка зможе протистояти цим недолугим політикам. Країна сьогодні на грані економічного краху. Я не розумію, за які кошти вона ще утримується на плаву. Чергові рішення прем’єра Азарова – це черговий крок до прірви, куди ми впевнено крокуємо. Хто може стати опозицією в нашій державі? Основними опозиціонерами респонденти назвали (у порядку зниження рівня опозиційності) Юлію Тимошенко, Олександра Турчинова, Олега Ляшка, а також у меншому ступені – Олега Тягнибока, Арсенія Яценюка та Анатолія Гриценка.  На кого ми можемо надіятись? Це надзвичайно важке питання. Ми спробуємо провести аналіз та висвітлити дану тему на сторінках нашого часопису.