Дванадцять і одна. Чи допоможуть основним кандидатам їхні технічні колеги?

Місяць тому Юлія Тимошенко, говорячи про свій тринадцятий номер у виборчому бюлетені, порівняла себе зі Спасителем: «до речі, Ісус Христос і 12 апостолів - теж цифра 13». Проте насправді на виборах Президента українців очікує зовсім інше трактування числа 13, а саме – Юлія Тимошенко і дванадцять її технічних кандидатів...

Найтехнічніший

Сфера діяльності технічних кандидатів буває достатньо широка – агітація за основного кандидата, виступи проти його (у нашій ситуації – її) конкурентів, по можливості, «відкушування» бодай часточки електорату опонентів тощо. Проте в усіх без винятку «технарів» є свого роду святий обов’язок – забезпечити основному кандидату додаткові місця у виборчих комісіях. Колишній колега депутата-бютівця Сергія Власенка й першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука в юридичній компанії «Магістр і партнери» Олег Рябоконь з цим впорався «на відмінно», подавши в якості своїх представників активістів БЮТ. А що їх загалом небагато – це лише свідчення того, що основною місією блискучого юриста Рябоконя є оскарження результатів виборів у тих дільницях чи округах, де вони будуть занадто несприятливими для Юлії Тимошенко.

НАС – рать…

Напряму за основного кандидата його «технарі» агітують рідко (зазвичай – у другому турі). А от сказати кріпке слово про справді небезпечних конкурентів – це майже завжди будь ласка.

І тут у нинішній кампанії немає рівних командиру «Народної армії спасіння» (НАС) і незрівнянному метросексуалу Олександру Пабату. Він нібито виступає проти всіх рейтингових політиків, але чомусь у поцупленому в Луценка форматі – «подарувати їм сухарі». Про усталену асоціацію з цим продуктом тривалого зберігання в українському політикумі й говорити не варто… А ті, кому «пощастило» побачити НАС-ролики в ефірах регіональних телекомпаній (на загальнонаціональних каналах таке розміщувати чи то дорого, чи то соромно) не сумніватимуться, проти кого ті спрямовані: тут і «Україна для СВОЇХ людей», і «З такими країну НЕ ВРЯТУВАТИ!» А витримані ці творіння цілком у стилістиці шедевру бютівської толерантності «ВІН у молодості крав шапки»... При цьому нинішній насист, а за суміництвом гаківець Пабат не згадує, як брав активну участь у розподілі десятків га київської землі на березі Десенки.

Найрейтинговіший

Проте гламурний Пабат – це швидше виняток серед цієї когорти кандидатів. Та й урешті-решт у критиці своїх конкурентів Юлія Володимирівна сама собі дозволяє значно більше.

Ключові кандидати «леді Ю» виконують зовсім інше завдання – довести, що вони такі ж, як Віктор Янукович, але хоч у чомусь кращі. І в цій номінації безумовне лідерство належить її землякові та колезі в бізнесі Сергієві Тігіпку, який реально претендує на «бронзу» в першому турі. Що б там не казав Сергій Леонідович про те, що він не підтримуватиме жодного з лідерів перегонів, усі прекрасно пам’ятають, з чийого штабу він пішов у 2004-му і раду інвесторів при кому він очолив у 2008-му. Тому не дивно, що білборди Тігіпка метрів з п’ятдесяти відрізнити від реклами Януковича може лише уважний споживач: та сама синьо-біла гама, ті самі загальні гасла – «підвищимо, покращимо, забезпечимо»… Зате в Тігіпка не болить коліно, шапок він не крав, а телевізійні ролики йому знімали фахівці з добрим знанням Фрейда: тут і величезні заводські труби, які стримлять на тлі СИЛЬНОГО кандидата, і фюзеляж літака, що злітає у височінь. Справді, лише фонтана над нафтовою вишкою не вистачає – але це вже була б американська, а не українська комедія…

Жовта «торпеда»

В той час як Сергій Тігіпко бомбардує електорат Януковича на промисловому півдні та сході України, «хранителю коаліції» Володимиру Литвину це належить робити в аграрних областях центру та півночі країни. І якщо жовтий колір кампанії він обрав сам, то походження гасел не викликає жодного сумніву: це своєрідна «торпеда» проти Віктора Януковича.

Початок кампанії «Тільки ВІН…» ще міг вважатися стьобом, але нинішні гасла про «єдиний економічний простір», Чорноморський флот у Севастополі forever, «високі соціальні стандарти» та «недопустимість продажу землі» є майже дослівним повтором ключових ідеологем Партії регіонів. І чим більше носій найвищого рейтингу говоритиме про неминучість дострокових парламентських виборів після чергових президентських, тим самовідданіше спікер парламенту розповідатиме народові про свою любов до Росії. Звичайно, не забуваючи в перервах нагадати про свою «коаліційну» підтримку Юлії Тимошенко.

Червоний «запобіжник»

Твердження про те, що електорат комуністів у другому турі підтримує Януковича, є усталеними серед українського політикуму. Так було у 2004-му, так мало стати у 2010-му. Проте кілька «хлібних» посад у виконавчій владі для носіїв «червоної книжечки» – і ситуація перестала бути однозначною.

Послухайте полум’яні виступи молодого татка Петра Симоненка, і ви переконаєтеся: вістря його критики насамперед спрямоване проти «олігархів», які в масовій свідомості асоціюються насамперед з ПР. Якщо до цього додати нищівну критику комуністами місцевої влади південно-східної України, яка теж значною мірою складається з "регіоналів”, то проект «зелені насадження в обмін на червоні голоси» слід вважати для Юлії Тимошенко надзвичайно вдалим. Особливо якщо врахувати плани компартії закликати своїх виборців взагалі не приходити на дільниці в другому турі. Просто щоб убезпечити себе від «несвідомих» комуністів, для яких Табачник і Корнілов все ж ближчі, ніж Яворівський і Шкіль.

Група в помаранчевих купальниках

Проте найпарадоксальнішою групою таких кандидатів є представники так званого постпомаранчевого табору. Усі вони – Гриценко, Костенко, Тягнибок, Ющенко, Яценюк – справді певний час були об’єднані бажанням не дати перемогти Тимошенко. І хоча з літа минулого року АРСЕНІЙ в основному агітує проти себе, Гриценко перетворився на бліду копію «сильного Тігіпка», Костенко пробує в реаліях ХХІ століття відродити ОУНівське гасло 30-х років століття минулого «Свій до свого по своє» (принаймні пиво), а Ющенко з Тягнибоком міряються кількістю вживань слова «нація» в одній промові, – усіх їх намертво об’єднує один вагомий фактор. Рідкісний випадок, коли бютівські ідеологи кажуть правду: абсолютна більшість електорату цієї п’ятірки в другому турі проголосує за Тимошенко. Плюючись, клянучи й плачучи... Ну, можливо, у випадку Яценюка ця більшість буде просто переважною…

Група гендерної підтримки

Не залишилися без роботи на НЕЇ і два інших кандидати жіночої статі – Людмила Супрун та Інна Богословська. Перша – як голова Державного агентства України з інвестицій та інновацій, тобто безпосередня підлегла Юлії Тимошенко, просто в лоб критикує «регіоналів», наприклад, у знищенні вітчизняної науки. Друга працює більш витончено й зосереджує свої зусилля в основному на Кримській автономії. Радикальні гасла, інформаційна підтримка СБУ – і ось уже в програмі на каналі Ахметова – Колесникова Інні Богословській абсолютно об’єктивна аудиторія (ха-ха) висловлює найвищу підтримку й надає у три рази більше «бонусів», ніж Віктору Федоровичу. Той, до речі, взагалі посів лише четверте місце серед симпатій студії, тоді як Юлія Володимирівна – призове друге. Звичайно, навряд чи виборці Богословської в другому турі голосуватимуть за Тимошенко. Проте уявити цих людей, які голосуватимуть за «зрадника інтересів російськомовної громади України та прислужника олігархів» (а саме такий образ Януковича вимальовує у своїх спічах Інна Германівна), теж досить важко. Питимуть з горя. «Русскую»…

А що ж ВІН?

Віктор Янукович поступається Юлії Тимошенко не лише за кількістю технічних кандидатів (чотири проти дванадцяти), але – що набагато важливіше – за їхньою якістю. З усієї «регіональної четвірки» – я б сюди відніс Бродського, Противсіха, Ратушняка та Мороза – лише останній може похвалитися хоч якимось рейтингом. Троє інших мають, у кращому разі, імідж блазнів, що різко обмежує їхнє використання, особливо у другому турі виборів. Тому як «числом», так і «вмінням» команда Тимошенко в номінації «технічні кандидати» переграла команду Януковича. При цьому Юлія Володимирівна продовжує жалісливо скаржитися, що «всі сімнадцять проти мене одненької», що «всі телеканали мене обляпують чорним шмаровидлом». А тому вся надія на подолання значного відриву від Януковича залишається на Петра, Павла, Якова та решту вірних апостолів. Залишається також сподіватися, що серед них не виявиться відомо кого…

Хома Хрущ