|
Конрад Шуллер, Frankfurter Allgemeine Zeitung (Німеччина)
 Янукович
може вийти з-під контролю? Віктор Янукович завжди відчував віяння часу
і знаходив впливових наставників. У радянській юності він, після
відсидок, подружився з космонавтом Георгієм Береговим. У дев’яності
його вів сходами влади Рінат Ахметов. А зараз посада президента дає
Віктору Януковичу таку владу, що він цілком може стати самоуправним
гравцем, – простежує біографію новообраного президента України Конрад
Шулер в німецькій Frankfurter Allgemeine Zeitung.
На
Жуківку випав сніг. Щоночі свіжий шар, якийсь час білий-білий, доки
його знову не зафарбовує в жовтувато-сірий колір кіптява сірка з домен.
Потім далі йде сніг, і все наново стає чистеньким. Жуківка колись була
селищем, у якому народився Віктор Янукович, людина, що перемогла на
президентських виборах в Україні. Селище лежало на околиці Єнакієвого,
міста на Донбасі, що складається з гуркітливого металургійного заводу,
шести вугільних шахт і кількох робітничих поселень. Від Жуківки
лишилося небагато. Люди, які тут тримали штахетні паркани та курей,
давно перебралися в якісь багатоквартирні будинки. Пролетарські
халабуди, натикані довкола терикону, розвалилися. Будяки стіною.
«Важким і голодним» було його дитинство, каже Янукович. Він ріс без
батьків, «босоногим», «беззахисним». Той час окутаний пеленою.
Янукович народився 1950 року, коли на шахти Донбасу, щоб відбудувати цю
серцевину Радянського Союзу, Комуністична партія посилала все, що
тільки мало руки: кримінальників, дисидентів, героїв праці, німецьких
військовополонених. Вулиці були небезпечні. Шибеники вели бої за
райони, крали, зривали перехожим хутряні шапки з голів, аби потім
продати їх за безцінь лахмітникам. Час замітає сліди Що
ж до Януковича, його відтоді супроводжує один взірець: новий сніг на
старому бруді. Він, правда, визнав, що двічі сидів у тюрмі, спочатку в
17 років, а потім у 20. Справи стосувалися крадіжки й тілесних
ушкоджень, але він говорить про реабілітацію від 1978-го. Деталі аж
надто не відомі, бо коли він став прем’єр-міністром, час уже замів
сліди: судові акти, документи з в’язниці зникли безвісти. І таке
замітання ставалося не раз. Коли запідозрили, що академічне звання
Януковичу присуджене нечесно, виявилося, що його магістерська робота
втрачена. У цій біографічній млі раз у раз спливає фігура
наставника. У Януковича завжди були покровителі, які відповідали часу.
Першим став істинний радянський ідол – льотчик-штурмовик і космонавт
Георгій Береговий, що провів у Єнакієвому частину юності, а в
сімдесятих, уже як високопоставлений радянський функціонер і директор
Центру підготовки космонавтів у Москві, взяв під свою опіку Януковича. Під
впливом Берегового відбулася перше з тих перетворень, що вивели
судимого вуличного хлопця у президенти: перетворення на зразкового
радянського громадянина. Янукович влаштувався на роботу, вступив у
партію і трохи згодом уже керував автопарком вугільного комбінату.
Якось у розмові з Frankfurter Allgemeine Zeitung Янукович назвав ті
роки з космонавтом найкращими в молодості. Наступний зв’язок
сформувався після розвалу СРСР. Він теж відповідав духові часу. У
радянські часи всі хлопчики мріяли стати космонавтами, а тепер –
гангстерами. На Донбасі бушувала війна між бандами. Спочатку за ігрові
зали і територію для повій, потім за футбольні клуби, шахти і
коксохімічні заводи й нарешті за губернаторські пости. Багато хто тоді
зійшов зі світу. Промисловець і заступник губернатора Олександр Момот
стік кров’ю з шістьма кулями в череві, депутата Євгена Щербаня разом з
дружиною скосили в донецькому аеропорту з автомата, а боса ФК «Шахтар»,
кримінального авторитета Ахатя Брагіна, розірвало на стадіоні бомбою. Другий
наставник Януковича вижив у ті часи. Ще молодий тоді Рінат Ахметов,
якого міліцейські відео показують у тісному товаристві з убитим
Брагіним і який саме в день того вибуху, всупереч звичці, не з’явився
на матч, прийняв спадщину підірваного, консолідував його імперію та
заопікувався керівництвом Донбасу. Далі він розбудував Партію регіонів,
найбойовіше в Україні політичне угруповання. Нині він найбагатша людина
країни. У тіні Ахметова Янукович знову почав рости. 1996 року, після
вбивства Щербаня та Момота, він став заступником губернатора Донецької
області і через рік губернатором. У 2002-му, коли «донецький клан» уже
давно простяг руку до влади в державі, він був призначений
прем’єр-міністром; а після кричуще сфальсифікованих президентських
виборів у 2004 році – над якими так ніколи й не вершився суд, бо випав
новий сніг – тільки Помаранчева революція зашкодила йому захопити для
своєї «бригади» ще й найвищий пост в Україні. Більше не проливається кров Бізнес-моделі
середовища, яке представляє Янукович, від часів зривання шапок неабияк
ускладнилися. Тут і монополістична газова торгівля, і приватизація на
замовлення. Під час першого терміну Януковича на посаді прем’єра
Ахметов і Ко придбали за 800 мільйонів доларів державний металургійний
завод у Кривому Розі. Наскільки тоді великою була люб’язність
держави, виявилося після Помаранчевої революції, коли прем’єр-міністр
Юлія Тимошенко відібрала завод і отримала на відкритому аукціоні
вшестеро більше. Тим часом Янукович знову змінився. З часу підтасованих
виборів він зробився добропристойним. Тричі його партія брала участь у
виборах, і ні разу не було масштабних фальсифікацій. У конфліктах із
«демократичним» табором він постійно прагнув до компромісу. Більше
не проливається кров. Агресивні молоді «бригадири», які ним раніше
диригували, давно трансформувалися в джентльменів середнього віку. Вони
кидають свої погляди на світові біржі та ринки і посилають услід
противникам уже не кілерів, а адвокатів. Вони патронують мистецтво й
лікарні і мріють про «мир хатинкам», згідно з гаслом своєї
марксистської юності: право верховоди – це верховенство права. Замість
тотальних воєн вони орієнтуються тепер на мирову. З розбійників
зробилися «олігархи», великі власники з наміченими претензіями, які
дають жити іншим, якщо ті не порушують правил. Навіть у Партії регіонів
Януковича почав діяти плюралізм: крім Ахметова своїх особистих
депутатів тримають у підпорядкування такі секторні князьки, як
металургійний магнат Клюєв, підприємець-енергетик Бойко, газовий
жонглер Фірташ. Маріонетка стала ведучим Янукович
тим часом уперше здобув власну владу. З маріонетки він став ведучим, а
в кріслі президента може перетворитися на повелителя. Правда, на
відміну від колишніх наставників, він не має свого приходу; але з
підпорядкуванням армії, служби безпеки й прокуратури, з впливом на
центробанк, приватизаційні структури та міністерство внутрішніх справ
його майбутній пост озброєний такою владою, що вона може зробити з
нього самоуправного гравця. Він має змогу роздавати прибуткові посади й
застосовувати озброєні підрозділи. І знову Янукович відчув віяння
часу. Він переміг на виборах так чесно, що міжнародні спостерігачі не
могли повірити. І, щойно перемігши, пообіцяв подолати корупцію. А сніг
падає і падає. Оригiнал матерiалу:
http://www.faz.net/s/RubDDBDABB9457A437BAA85A49C26FB23A0/Doc~ED0B…
|
