Ода Президентові України

(на честь 60-ти літнього ювілею)

На фоні довгих років боротьби

Ми йшли до перемоги демократів.

Ми вірили в свободу і пісні

Співали на майданах і парадах.

*          *          *

Нажаль, не все приймали трударі,

Не кожне слово приходило в серце,

Не всі повірили Тобі,

Не всі подали руку до співпраці.

*          *          *

Але чому так сталось, Ти хоч знав?

Чи зрозумів Ти волю українців?

Чи вірою та правдою готов

Служити цій землі на віки вічних?

*          *          *

Чи віриш в український моноліт?

Чи захистиш Ти українську мову

Від посягань злиденних пауків,

Що пожирають кошти спозаранку?

*          *          *

Не той, хто гроші клав в карман,

Й не турбувався про майбутнє

Тих вчителів, що сіють та несуть

Все світле дітям нашим у сумління.

*          *          *

 Не той повинен стати каменем наріжним

У Твоїх буднях президенства та моралі.

А материнська та любов Землі,

Яку наш брат кохає й захищає.

*          *          *

Ми вірим в доброту сердець

У вірність нашим праведним дорогам.

Ми йдем до правди і свободи так,

Як навчені батьками та піснями.

*          *          *

Та пісня, що підняла в бій

Непереможну силу України.

Та пісня що несе цей дзвін

До щастя через пам’яті героїв.

*          *          *

Люби свій край, як любим його ми,

Відчуй красу незриму серед гаю.

І пісню солов’я й красу Карпат

Неси через життя до небокраю.

*          *          *

Ти пам’ятай, що все це є Земля,

Яку наш прадід нам залишив в спадок.

Ми є та сила, що не знає меж

У подоланні всіх незгод до переможних веж.

09 липня 2010 рік