В Івано-Франківську відбувся перший благодійний конкурс «Панночка Прикарпаття» серед дітей-сиріт, дітей з неблагополучних сімей та позбавлених батьківської опіки. Лише десять учасниць із всієї області, вісім з Івано-Франківська та ще двоє із Болехова (питання на засипку: а що, більше інтернатів на Прикарпатті немає?), боролись за звання «Панночки Прикарпаття—2009».

Кілька конкурсів, вихід в бальних платтях та кульмінація — нагородження найкращої, нею стала Катерина Юрів з Болехова, 9 років.

Очікувані запитання, завчені відповіді, які не всі учасниці могли повторити, ще нічого, а от одинакові зачіски в стилі дружка на сільському весіллі (для тих хто не знає — це дрібні-дрібні залаковані кучерики) та зовсім не дитячий і навіть вульгарний макіяж а-ля профура (щира подяка за це салону краси «Анна») створювали гнітюче враження: чи то організатори не знають, що таке краса, не відчувають, що перед ними діти, чи то вони, не приведи господи (вічно присутній на таких дійствах священник контролював процес), таке майбутнє для них підготували.

Конкурси серед інтернат-моделей чергувались з феноменально-захоплюючими талановито-неперевершеними виступами, як завжди високо обдарованих запрошених мега-виконавців:

Не менше ЗАДОволення приносили і різноманітні конкурси. Звичайно ж, на думку геніальних організаторів, кулінарний конкурс є невід'ємною частиною конкурсу краси. Може воно й так, якщо не відзначились красою та грацією:

Після цього глядачам дали змогу насолодитись неперевершеними виступами жирненьких танцюристів з фігурами маленьких бегемотиків:

Таким чином, підготувавши глядачів до рівня підготовки конкурсанток, організатори перейшли до демонстрації талантів:

Частина з дівчат не мали навіть відповідного взуття (зачіски зробили, наштукатурили, навіть у червоні капронки вбрали, а от про таку дрібничку забули), більше того, одна дівчинка вийшла на сцену на високих масивних підборах, які зовсім не пасували під сукню, але це дурниці. Просто було шкода дивитися на дитину, яка боялася впасти у такому не дитячому взутті і осоромитися на весь зал.

Більше того, хоч це і конкурс серед дітей-сиріт, все ж передбачався конкурс краси. Показушна жалість до обділених діток — це і так вульгарно, а у формі виставляння їх на посміховисько в ролі циркових тваринок — це вже рідкісний талант. Але ж не прийнято бачити щось погане в «благодійності» (ох ті благодійно-комерційні проекти, і люди фігурують ті ж, що і завжди: Анна Крисюк, Лідія Борисевич, Тетяна Дуда)!

Кожна учасниця отримала якийсь титул та подарунки: ювелірні прикраси, солодощі, шкільний інвентар та квіти. Цікаво, що вони будуть робити з цими речами у своїх інтернатах. А переможниця, яку обрало «професійне» журі у складі Ігоря Ганжі, директора мережі магазинів «Оптика Люксор», Надії Загурської, директора муніципального центру дозвілля, Руслана Панасюка, депутата міської ради, Лілії Борисевич доцента Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, режисера Галицького балу, Зіновія Макоти, міського голови Болехова, Тараса Гурика, директора компанії «Ютім» та Ганни Крисюк, директора танцювальної школи Влада Ями, отримала безкоштовне навчання у школі естетичної краси «Космолюкс» (актуально для дівчинки близько десяти, якій до інтернатського випускнгого ще треба дожити).

Після конкурсу талантів за час, який треба було витратити на запихання конкурсанток у бальні сукні, глядачів гвалтували нескінченною веренецею чергових захоплюючих гостей з яких фотографу приглянулась лише танцюристка, що заплуталась у власній бальній сукні:

Коли зал вже остаточно втомився від безперервної вакханалії, почали виводити конкурсанток в бальних сукнях. Відразу стало зрозуміло на що вони витратили стільки часу — відпрацьований тисячоліттями бойовий макіяж юної профури за п'ятнадцять хвилин не готується:

І ніякий благодійно-комерційний захід не може обійтись без півгодинного піару спонсорів та іншого словоблудства:

Як виявилось, організаторам здалось мало попереднього піару і вони дали можливість самопопіаритись всім членам журі під час нагородження конкурсанток:

Кожна дівчинка також отримала подарунок від «Космолюксу» — безкоштовний візаж (о боги, навіщо дев’ятирічним дітям візаж, тим більше, якщо він буде схожий на конкурсний?). Це ж стосується і сертифікату на вечірню зачіску. Допустимо, що організація такого конкурсу — єдиний спосіб обдарувати інтернатських дітей, ну але ж не такими беззмістовними подарунками. Правду казали експерти-психологи, що цей конкурс — це просто збиткування над дітьми заради задоволення чиїхось амбіцій.

Подарунок від міського голови — ікона (хоч щось корисне дитина отримала — ікона малоліквідний товар: і батьки не відберуть собі на пляшку та й інтернатовські на неї не позаряться), а найважливіше — можливість коронувати королеву Галицького балу — саме те, чого більше всього не вистачало дитині з інтернату.

На останок даємо можливість насолодитись крупним планом переможиці. Адже про благодійність прийнято говорити або добре, або ніяк :-)

І ще кілька слів про конкурсний зал: дуже холодний, зате безплатний, Муніципальний центр дозвілля на Набережній (це там де студенти весілля гуляють). Прибраний бідненько, напівпорожній (в основному глядачі, пригнані з інтернатів діти, які відверто сміялася над конкурсантками).