Великодні свята особливим чином відрізняються
серед всіх інших традицій та звичаїв нашого народу. Саме в цей час
замість звичного привітання "Добрий день" всюди чути "Христос воскрес!"
і відповідь "Воістину воскрес!". Великодні дійства, які є традиційними
в нашій культурі, загалом відомі, тому пропоную зупинитися на
біблійному значенні свята Пасхи.
В Святому Письмі слово "Пасха" вперше зустрічається в Вихід 12:11. В
перекладі з гебрейської "Pesach" – "перескочення". В контексті це
означало, що Ангол Господній, знищуючи первенців в Єгипті, обминав, або
ж "перескакував" єврейські доми, в яких одвірки були змащені кров'ю
пасхального ягнятка. З тих пір щорічно чотирнадцятого нісана в кожній
єврейській сім'ї готували запечене ягня на згадку про милість Божу до
них. Так святкували Пасху в часи Старого Завіту. Старозавітні пасхальні
ягнята, як і інші тварини, яких приносили в жертву, слугували
прообразом справжнього Викупителя, Який поніс покарання за наші гріхи
на Голгофському хресті. В 1Кор. 5:7 написано: "Наша Пасха, Христос, за
нас у жертву принесений".
Виникає логічне питання – якщо євреї
заради спасіння від згуби в ту далеку ніч споживали запечене ягня і
змащували кров'ю одвірки, то як нам сьогодні стати причасниками
спасіння від наших гріхів? Відповідь є. Пасха Нового Завіту – це Вечеря
Господня, під час якої ми споживаємо хліб і вино, які є символами тіла
і крові нашого Господа Ісуса Христа. В Євангелії від Іоанна 6:53,54
написано: "І сказав їм Ісус: "Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви
споживати не будете тіла Сина Людського, й пити не будете крові Його,
то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає, та кров Мою
п'є, той має вічне життя, – і того воскрешу Я останнього дня".
Першу
новозавітню Пасху Ісус споживав з Своїми учнями під час Таємної Вечері.
Пізніше апостол Павло в 1Кор. 11:23-26 описує сам обряд християнської
Пасхи: "Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус
ночі тієї, як виданий був, взяв хліб, подяку віддав, переломив і
сказав: "Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ламається. Це
робіть на спомин про Мене!" Так само і чашу взяв Він по Вечері й
сказав: "Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки
будете пити, на спомин про Мене!" Бо кожного разу, як будете їсти цей
хліб та чашу цю пити, – смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде."
Згадуючи події Таємної Вечері варто зазначити, що Христос спочатку
спожив з учнями старозавітню Пасху – запечене ягня, і після цього
запровадив новозавітню – хліб і вино. Беручи до уваги той факт, що під
час святкування Пасхи у євреїв вдома сім днів не мало бути нічого
квашеного ("Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти
опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. Сім день
квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме
квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед
приходьків, чи то тих, хто народився у краї. Жодного квашеного не
будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!" Вихід
12:18-20), Господь з учнями споживав хліб без дріжджів та вино, яке ще
не зазнало бродіння, тобто чистий виноградний сік, що є символами
безгрішного тіла і крові Ісуса Христа. Таку Пасху запровадив Господь, і
таким чином святкують її християни.
Як бачимо, що в Святому
Письмі досить докладно описано святкування новозавітньої Пасхи, але
немає жодної згадки про паску, писанки – головні атрибути традиційного
святкування. Звідки ж це тоді в християнстві? Пропоную звернутись до
історії. Однією з давніх язичницьких релігій, що зробили великий вплив
на формування релігійних поглядів жителів Київської Русі, був культ
Тенгрі. Він був поширений у степових народів – тюрків, гунів, монголів.
Останні протягом 250 років (з 1236 по 1480 рр...) панували над
Київською Руссю, повпливавши на її звичаї. І ось "... великим святом у
тенгріан вважався прихід весни. А за традицією, корені якої йдуть в
Індію, воно відзначалося 25 березня. Відомо, що до цього дня тенгріани
пекли паски. Паска уособлювала чоловіче начало. В Індії та в багатьох
інших країнах його символом був фалос. Тенгріанскій пасці надавалася
відповідна форма, поряд клали два пофарбованих яйця. У цьому вже
простежується зв'язок з фалічними землеробськими культами Індії, але
настільки ж очевидний зв'язок цього звичаю і з великодними традиціями
християнства. Тільки тенгріанскі звичаї давніші" [Релігії світу. В 2 т.
Енциклопедія. М.: Аванта +, 1996. Т. 1. С. 217]. Ця інформація спонукує
замислитись над доцільністю освячення в Церкві явно язичницьких
символів. Чи вказують ці символи – паска, покрита білою глазур'ю, з
яєчками – на викуплення в Ісусі Христі? Чи таку Пасху залишив нам
Господь? Чи правильно буде перед Богом святити те, що святили
язичницькі народи в міру своєї розбещеності? Відповідь за вами.
