Рідне село: пішла на танці й ледве не розплакалась

Враження

Побувала на Різдво в клубі, якщо це можна назвати ще клубом, на Прикарпатті – у селі Темерівцях Галицького району. Там живе моя бабуся...

У Темерівцях уже понад півстоліття – незмінна традиція: влаштовувати в перший день Різдва танці, причому з живою музикою. Вальс, полька... Усе, як годиться. Грають зазвичай місцеві музиканти.

З’їжджаються на танці з усіх навколишніх і дальших сіл, оскільки жива музика там звучить, як правило, лише на весіллях. А крім того, на Різдво в Темерівцях – празник ("храм”), а з цього села вийшло у світ чимало емігрантів, і багато з них намагаються приїхати в цей день на батьківщину, відповідно й на танці завітати.

У цьому закладі я не була років з вісім, тому було цікаво подивитися, хто сьогодні приходить погоцати. І мені стало сумно…

Колись перед Різдвом тільки й говорили що про танці в Темерівцях, бабці гадали, хто приїде, темерівські дівчата, незаміжні жінки сподівалися, що обов’язково когось «підчеплять». Колись і я була серед тих дівчат. Та це було й виправдано, оскільки, як каже моя бабця, люди були файні.

Проте цього разу мені боляче було на цих людей дивитися. Чоловіки всі аж почорніли, мабуть, п’ють-заливаються. Зуби їм повипадали…

Ось у світлому светрі витанцьовує такий собі Славко – по-вуличному кажуть на нього Цьойко. Колись був перший хлопець на селі, тепер пиячить безбожно. Через це дружина його кинула й вийшла заміж за мусульманина з Єгипту. Приїжджає в село в паранджі, люди з новоспеченої мусульманки сміються, мало не плюються. Кажуть: «У селі тото могла б і не носити»…

Та Цьойко особливо не переймається – що мати його дітей змусульманилася, він п’є собі й гуляє («гуляти» в нашій говірці має ще й значення «танцювати»).

А он у сірій свитці Роман, на нього кажуть Хома Рудий. У Хоми з дитинства хворі ноги, але це йому не заважає напиватися до нестями, буває, його носять, бо ноги геть відмовляють. Колись у Рудого була дівка зі Львова. Вона від нього навіть дитину народила. Проте Хома з нею так і не одружився. Пару років тому вона приїжджала до нього, хотіла, щоб вони зійшлися, погодилася зі Львова переїхати в Темерівці, проте Хома кілька разів сп’яну виматюкав її, і вона кинула його. Хома Рудий, як і Цьойко, втратою жінки теж особливо не переймається – знай собі, пиячить.

І таких у Темерівцях чимало, якщо добре розібратися, то – більшість. Хто не виїхав з села, той у таких цьойків і перетворився...

Коли я прийшла до клубу, то зрозуміла, що це вже не ті святково-різдвяні танці, якщо ти не п’яний, то робити тобі там нічого. Та й сам клуб заледве стоїть, нагадує таку собі стаєнку. Новий будується уже багато років, але – ну, самі знаєте, як це в нас буває: гроші десь хтось виділяє, але до будівництва вони не доходять.

Ішла з тих танців, і дивувалася: дивна суперечність... У Темерівцях, як і в кожному селі на Західній Україні, ревно дотримуються всіх релігійних традицій, шанують святих, на кожному подвір’ї капличку будують. Але чого ж так п’ють безбожно?

Оксана Климончук