Російські «обломи» на переговорах у Києві

Після візиту Російського президента Дмитра Медвєдєва з’явилася надія, що події, які мали б символізувати "зміцнення” російсько-українських відносин та поновлення нашого "стратегічного” партнерства не будуть змінюватися так швидко, а рішення не будуть прийматися так миттєво, як це було зроблено у Харкові.

Принаймні, фразу українського президента Віктора Януковича , сказану на прес-конференції двох президентів "у такому темпі працювати не можна”, окремі політологи розцінили саме так, при цьому додавши, що особливого прориву здійснити не вдалося. Ми ж вважаємо, що нова українська влада, нарешті почала розуміти, що її ідеальне бачення співробітництва та стратегічного партнерства із Росією відрізняється від ідеального бачення такого співробітництва з боку Росії. Колись Володимир Путін, говорячи про Україну, яка наполягала на непорушності права власності щодо української ГТС, сказав, що "дівчину слід позбавити ілюзій”.  Мовляв, вона нам не так вже й потрібна, ця ГТС. Так ось, якщо під "дівчиною” розуміти нову українську владу (хоча, не смішіть нас, яка вона після харківських угод вже "дівчина”?!), схоже, вона нарешті зрозуміла, що пора прощатися із ілюзіями. Як і зрозуміла, що "любіть по-рускі” і домовлятися по-партнерськи - це далеко не рівнозначні поняття.     

Що не вдалося із того, що планувала Російська Федерація у своїй програмі  блискавичної повномасштабної кооперації із Україною?

СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЛІТАКОБУДУВАННЯ, АБО КОЛИ  РУСОФІЛ БОГУСЛАЄВ СТАЄ УКРАЇНЦЕМ

Спільний авіабудівний комплекс – давня мрія росіян. Непосвячених проінформуємо,  що російський авіабудівний комплекс - одна з найзбитковіших галузей російської економіки. На сайті Об’єднаної Авіабудівної компанії «ОАК» у рубриці «Інвесторам і акціонерам» можна прочитати про те, що консолідований зовнішній борг корпорації, станом на 29 березня 2010 року, становить 126,5 млрд. рублів.

Наприкінці 2009 року прем`єр-міністр Росії Володимир Путін констатував, що цілий ряд контрактів російських авіабудівельників приніс не прибуток, а збитки. Іншими словами, існування ОАК безпосередньо залежить від здатності держави Росія дотувати свою авіабудівну галузь.

Тож не дивно, що російська компанія дуже хоче об’єднуватися із українською. Для чого ОАКу концерн «Антонов», не соромлячись, говорять самі російські експерти. На їх думку, російські авіабудівники украй зацікавлені в конструкторському потенціалі АНТК ім. Антонова. Річ у тому, що росіяни останніми роками відчувають серйозні проблеми із створенням сучасних транспортних і пасажирських літаків, точніше кажучи, вони їх просто розучилися робити. Тоді як АНТК ім. Антонова, незважаючи на всі проблеми у вітчизняному авіабудуванні, залишається одним з кращих КБ світу. "Україна і Росія повинні мати єдиний авіабудівний комплекс - "Об`єднана авіабудівна корпорація" (ОАК)", - такі рефрени проголошує  президент ОАК Олексій Федоров. Останній раз - 18 травня, в ході засідання українсько-російського економічного форуму. А раніше, до зустрічі прем`єр-міністрів України і Росії в Харкові 26 квітня росіяни підготували Проект міжурядової угоди про співпрацю у галузі авіабудування. Хоча в Харкові документ так і не був підписаний, він дає можливість найчіткіше зрозуміти, як в Росії бачать процес об`єднання корпорації «Антонов» і ОАК.

Зізнатися, після підписання харківських угод здавалося, що ще крок - і Україна втратить КБ Антонов назавжди. Враховуючи нестійкість "регіоналів” під натиском пропозицій з боку російських партнерів, здавалося, що з "Антоновим” вже можна розпрощатися. Але не тут то було... Як це не дивно, але на захист українського концерну став президент компанії "Мотор Січ” В’ячеслав Богуслаєв, відомий як давній і послідовний прихильник поглиблення кооперації між українськими і російськими авіабудівниками. Після президентських виборів народного депутата від Партії Регіонів Богуслаєва небезпідставно називають найбільш впливовою людиною у вітчизняному авіапромі. Цікаво, що людина, яка на конференціях та тусовках промовляла про одвічну дружбу та партнерство між Росією та Україною, проявила себе, як справжній прагматик чи патріот (як вам більше подобається). "Був такий намір, щоб 50%+1 акція українського концерну «Антонов» були поглинені російською стороною. Але це не об`єднання, це було б поглинання. Але почекайте, сьогодні треба розуміти, хто в боргах, а хто в шовках! У кого є кредити на мільярд доларів – адже це борги, а у кого – кредитів немає. Це ж нерівні умови! Тоді хто об`єднуватиметься: жебрак з багатим чи багатий з жебраком?», - прокоментував об`єднання Богуслаєв. Отож, як мовиться, дружба дружбою, а тютюн - нарізно.

Богуслаєв і Янукович під час зустрічі в АП

Єдине, чого вдалося добитися ОАК, так це створення спільно з концерном "Антонов” підприємства з продажу і обслуговування літаків Ан, а також комплектуючих до них. Відповідна угода була підписана 18 травня.

ЗЛИТТЯ ГАЗПРОМУ ТА НАКУ: ФІРТАШ ЗАГОВОРИВ, ЯК НЕЗАЛЕЖНИЙ ЕКСПЕРТ

Ми не збираємося хвалити новопризначеного голову НАК Нафтогаз Бакуліна і його шефа - міністра Бойка. Поки що всі їхні новації звелися до чистки апарату НАКу і негласного сприяння у поверненні 11 мільярдів кубометрів газу РосУкрЕнерго. Енергетичний експерт Михайло Гончар вважає, що повернення НАКом 11 мільярдів кубометрів боргу РосУкрЕнерго так послабить кампанію, що вже нічого не заважатиме Газпрому злитися у єдиному газовому екстазі із Нафтогазом. Тобто повернення цього боргу, на думку, експерта, - один з етапів у операції із поглинання Газпромом Нафтогазу та газотранспортної системи та системою підземних сховищ. Але я чула і інші версії. За гіпотезою одного з колишніх співробітників НАКу, газ РУЕ НАК таки поверне. Але так не дуже помітно для чужих очей, нібито саме для цього НАК погодився на закупівлю додаткових обсягів газу. Та й не виключено, що у самого Дмитра Фірташа бачення майбутнього НАКу дещо відрізняється від бачення Миколи Азарова, принаймі в частині перспектив приватизації компанії, та її найбільш «ласих» дочірніх структур.  Якщо в парламент виноситься висновок експертної ради Національної Академії Наук, зроблений на замовлення уряду, де кажуть, як непогано було бі віддати українстку трубу СП, створеному на базі Нафтогазу й Газпрому, то Дмитро Фірташ (думається, фактичний керівник НАКу, який стоїть за спиною Юрія Бойка) публічно каже, що злиття НАКу та Газпрому - це неправильно, "тому що тоді Росія поглине Україну. Порахуйте, скільки коштує «Газпром» і скільки – «Нафтогаз»? Можна на це йти, але, запропонувавши Росії, що ми придбаємо половину «Газпрому». А для цього нам з вами потрібні гроші і їх схвалення». «Вони ж більше працюють з імперською замашкою і хочуть поглинути «Нафтогаз», а не щось нам віддати. Тому я не вірю, що злиття з «Газпромом» відбудеться».  

Фірташ, Медведєв, Ярославський, Янукович під час українсько-російського економічного форуму

Символічною є думка, висловлена одним проросійськи орієнтованим експертом, про те, що "український народ виявився неготовим до думки про злиття Нафтогазу та Газпрому, що нібито російські партнери розуміють, що темп зближення зашвидкий, бо Нафтогаз та ГТС - це священна корова для українців”. Втім, не виключено, що ГТС виявиться священною коровою не лише для маленьких українців, але й для великого українця Фірташа, який захоче одноосібно керувати потоками та обсягами. І тоді російські сценарії можуть бути змінені.

ЧИ НАДОВГО ПІДПИСАЛАСЯ УКРАЇНА ПІД РОСІЙСЬКОЮ ПОЛІТИКОЮ У ПРИДНІСТРОВ’Ї?

Спільну заяву із Придністровського врегулювання двох президентів дехто вважає геополітичним програшем України. Небезпідставно вчергове звинувачуючи Україну у тому, що вона "підписалася” під політикою Москви.

Вищезгадану заяву ми показали кільком експертам, які займаються придністровським врегулюванням.  Їхні оцінки цієї заяви були неоднозначними. Нагадаємо, що перед візитом Медвєдєва у російських ЗМІ з’явився "витік” про те, що нібито Москва вимагатиме відмови від перебування у Придністров’ї місії міжнародних спостерігачів EUBAM. Втім, у заяві за результатами візиту, оприлюдненій на сайті російського глави держави і підписаній Україною, нічого про це не сказано. Втім, там були законспіровані інші "поступки”. Так, наприклад, у заяві йдеться, що Росія та Україна виступають за зміцнення дружби та врегулювання конфлікту між Придністров’ям та Молдовою  на основі територіальної цілісності та конституційного нейтралітету. Тобто Росія дає зрозуміти, що вони гарантують мир, якщо Молдова гарантує конституційний нейтралітет. (Норму про нейтралітет Молдови було протягнуто за попередньої влади через наполягання Москви, а нинішня влада хотіла її переглянути). Також Росія настійливо каже про необхідність присутності спостерігачів від ОБСЄ. Присутність спостерігачів від ОБСЄ, на думку експертів, не означає те, що мають приїхати нові спостерігачі. А просто тому російському батальйону, який перебуває у Молдові і виведення якого домагалася Молдова останні роки, нададуть мандат ОБСЄ.  

Цим документом росіяни хочуть закріпити статус-кво, створити всі умови для Придністров’я у транспортній та торговельно-екогомічній сфері. Й Україна, підписуючи заяву, фактично поділяє російську політику в зоні конфлікту та визнає  її стабілізуючу роль у миротворчої операції.  Втім, є одне але... Така ось заява не є документом, який має юридичну силу. Тому погляд України, висловлений у спільній заяві, може змінитися із зміною влади або із зміною кон’юктури. До того ж, прямолінійна поведінка Придністров’я, яка не погоджується на статус автономії (що є звичним для зони етнічних конфліктів), надає всі права змінювати свій погляд, коли прийде час. Тим більше, коли у зоні конфлікту присутні європейські партнери із місії EUBAM. 

Петро Черних, Маша Міщенко