Що може бути гірше від перемоги одного з двох фаворитів

Головне питання в тому, як «не здаватимуться» Тимошенко чи Янукович. Що конкретно вони можуть зробити в разі перемоги опонента...

УЧЕНЬ ЧАРОДІЇВ

Схоже, що Арсеній Яценюк остаточно переконався в своїх персональних політичних перспективах (принаймні, в нинішньому забігу) і вирішив опановувати нішу консультування й експертних послуг. Звісно, не можна виключати, що це не сам Арсеній Петрович, а його спонсори виштовхують колишнього спікера на нові терени – в надії відбити хоч би частину коштів, вкладених в молодого політика.

Хоч би як там було, в черговому своєму виступі Арсеній Яценюк несподівано влучив прямо в десятку. Він передрік, що протистояння у виборчому процесі буде неймовірне і що ні Тимошенко, ні Янукович не змиряться з поразкою. «Уявіть собі: виграє Янукович. Що робитиме Тимошенко? Вона не здасться. Та ж ситуація відбуватиметься і по відношенню до Тимошенко. Янукович вже не повторить те, що було в 2004-му. Він зробив з цього серйозні висновки», – розумно зауважив Яценюк.

На жаль, на цьому удачливість нашого «першовідкривача» вичерпалася, і далі він поніс довершену нісенітницю в тому сенсі, що не погано б Тимошенко і Ющенку зняти свої кандидатури на його, Яценюка, користь. Чому саме на його користь і чому саме цим і лише двом (для того, щоб у Яценюка з`явилися шанси, знятися повинні ще, як мінімум, Янукович і Тігіпко) – все це залишилося незрозумілим. Не будьмо суворі, тим більше що, найскоріше, Арсеній Петрович просто відтворив некритично засвоєні уроки шарлатанів, які весь минулий рік чи то провально «розкручували» його рейтинг, чи то, навпаки, дуже успішно «розкручували на бабки» його самого і його спонсорів.

А може, уроки своїх вчителів Яценюк саме засвоїв правильно, і заговорив про «диво» тільки для того, щоб відвернути увагу від головного. А саме: розповівши, чого, на його думку, у виборчому процесі не буде («силових сценаріїв»), новий жнець експертної ниви так і не сказав – що ж буде.

Пояснюю. Головне питання полягає в тому, як саме «не здадуться» Тимошенко і Янукович. Що конкретно вони можуть зробити у разі перемоги опонента?

Звичайно, краще за все було б про це просто знати. Але – на жаль! – всі «знання» такого роду ось уже багато років є у нас переважно у вигляді «зливу» з протиборчих штабів і майже щоразу виявляються дезинформацією і липою. Тому доводиться будувати припущення.

СУДОВІ РЕДУТИ

Два фронти позначені обома сторонами голосно і урочисто. Перш за все, на вулиці виведуть людей – на підтримку своїх вимог. Як переконані самі претенденти – абсолютно законних.

При цьому всі повністю усвідомлюють те, що «другого Майдану» і не буде і бути не зможе довго. Після Помаранчевої революції спроби зімітувати стихійні масові протести робилися вже неодноразово – і ПР, і БЮТом. І головним їх емоційним результатом було роздратування через страшенні пробки в центрі столиці. Про те, чому так склалося, про розчарування якщо не ідеями «Майдану», то всіма його вождями – написана велика кількість і статей, і пасквілів, і навіть солідних досліджень.

Але все одно – людей на вулиці виводитимуть. Не стільки для реальної загрози або морального тиску (сторони точно знають вартість кожної години «стихійно протестуючої» людської одиниці), скільки для того, щоб не давати психологічної переваги опонентам. Завдання мітинговців – забезпечувати «картинку» для фотографів і телеоператорів.

А головний фронт проляже через суди всіх інстанцій. Для того і призначені дедалі більші взаємні звинувачення в підготовці масових фальсифікацій.

Це твердження – констатація очевидного. Це знають і розуміють усі. Так само, як і те, що фальсифікації напевно матимуть місце – і приводи для звернень до судів будуть цілком реальні. Але – продовжимо констатувати очевидне – якщо різниця в результатах фаворитів буде понад 5%, то в правовому полі її не зможуть «перекрити» ніякі судові вердикти.

У правовому – не зможуть. А в реальному політичному просторі, що має до правового поля дуже непряме відношення? Тут, мабуть, у сторони, яка програла, можуть бути певні шанси. Ймовірно, на це і намагався натякнути Арсеній Яценюк, зауваживши, що Янукович «зробив серйозні висновки» з подій 2004 року. Ймовірно, справді зробив. І з подій 2004-го, і з подій 2006-го і 2007 років. І напевно Янукович не посоромився б ці свої висновки реалізувати найцинічнішим чином – якби мав таку можливість. Якби він був прем`єр-міністром або посідав якусь посаду, що дає хоч якісь повноваження. Але в нього такої посади немає. Посада, що дає реальну можливість ухвалювати рішення, – у Тимошенко.

Власне кажучи, посада ще й у Ющенка, але після першого туру він навряд чи зможе впливати на події як їх (подій) суб`єкт. Поки не ухвалить рішення один з фаворитів (той, що програє), діючому Президентові залишиться тільки чекати. До речі кажучи, якщо програє Янукович – йому теж нічого іншого не залишиться.

Зовсім інша справа – прем`єр-міністр Юлія Тимошенко.

СИЛОВИЙ ЧИННИК

Уявімо картину: після виборів різні суди винесуть багато дуже різних ухвал. Готовий тримати парі – серед цих вердиктів при бажанні запросто можуть виявитися і такі, які (незважаючи на будь-яку різницю голосів) оголосять результати виборів, що відбулися, незаконними або недійсними. І якщо ви прем`єр-міністр і якщо ви збираєтеся враховувати досвід попередніх років, – то для вас не матиме практично ніякого значення – чи законне таке судове рішення і чи мав право той районний (припустімо) суд взагалі брати це питання до розгляду.

Для вас (якщо ви прем`єр і не хочете визнавати свою поразку) значення матимуть тільки два чинники: по-перше, те, що судове рішення у вас є. І по-друге – наскільки далеко ви готові зайти, щоб виконати саме це рішення і ігнорувати визнані незаконними результати виборів.

І якщо (суто гіпотетично!) ви вирішите визнати і ухвалити до виконання рішення про незаконність – що тоді може примусити вас виконувати інші? Вони, можливо, в правовому полі і будуть адекватнішими, але з однією вадою – вони будуть проти вас.

Нагадаю, що йдеться не про абстрактного «політика», а конкретно про Юлію Тимошенко. А Юлія Володимирівна трималася за прем`єрське крісло і тоді, коли коаліція втратила парламентську більшість (влітку 2008 року, після перебіжки пп. Бута і Рибакова), і навіть тоді, коли ця коаліція взагалі була вже фактично розпущена восени того ж року, після спільних голосувань БЮТ і ПР.

З іншого боку, припустімо, що ви не прем`єр, а, навпаки – в опозиції. Хай ви навіть її лідер і хай ви навіть маєте цілу пачку судових рішень про вашу перемогу, – яким чином ви збираєтеся переконати опонента ці рішення виконувати?

Формально цю колізію можна було б вважати «правовою». Але це не так. Оскільки вирішуватися вона буде (якщо, боронь Боже, виникне) в полі переважно політичному. Добре, що не в силовому. Не тому, що так сказав Яценюк (це якраз дещо турбує), а тому, що «силовики», найвірогідніше, триматимуться нейтралітету – ви мол, панове і пані, розберіться вже якось самі.

Нейтралітету «силовиків» особливо сприятиме той факт, що МВС очолює громадянин Луценко Ю.В. – політик, який у разі програшу Тимошенко може втратити ще більше, ніж Юлія Володимирівна.

Сказане зовсім не означає, що знайдеться хоч би один полк чи хоч би один батальйон, щоб до останньої краплини крові (свят-свят-свят!) захищати від вторгнення судових виконавців до будинку Кабміну або навіть МВС. Але це означає, що навряд чи знайдеться батальйон або хоч би рота, щоб цих самих судових виконавців у такому вторгненні підтримати.

***

Чи реальний подібний сценарій? На жаль, цілком. Принаймні, щось же мала на увазі леді прем`єр, коли заявила: «Я цього ніколи не допущу. Янукович ніколи не буде Президентом України».

А ось як розвиватимуться події, якщо такий сценарій справді буде запущений, – це залишається під дуже великим запитанням. Дуже багато важко прогнозованих чинників почнуть тоді діяти. Чи відбудеться «запуск» після першого або після другого туру виборів? І яку позицію займе Віктор Ющенко? А Литвин? А парламент? А Москва, Вашингтон і Брюссель? Чи схильні будуть переможці першого туру вступати в переговори? – на їх бажаність вже натякають близькі до штабу БЮТ публіцисти.

Одне очевидне. Якщо нинішні вибори не пройдуть і не завершаться в рамках нормальної процедури, для країни це означатиме катастрофу. Посиляться всі чинники внутрішньої кризи; політична система (перш за все, управлінський сектор, але не тільки) стрімко перетвориться на тотальну подібність Верховної Ради; остаточно впаде міжнародний авторитет України.

Упевнений, що такий варіант виявиться у багато разів гірший за все те, що може бути при будь-якому результаті виборів. Незалежно від того, наскільки неприємними або навіть огидними видаються зараз найбільш реальні результати.

Валерій Зайцев, «Нові Грані»