Що приховують російські «Мульт личности»

Телевізійний проект «Мульт личности», що з`явився на одному з центральних російських телеканалів, зумовлює доволі протилежні відчуття,  притягуючи, з одного боку, своєю комічністю, яскравістю образів, а з іншого боку, лякаючи своєю неоднозначністю. Як заявляють певні російські фахівці, в суспільстві після значної паузи, спричиненої страхом, знову з`являється можливість жартувати. Путін та Медведєв, за словами продюсерів телепроекту, стануть постійними його героями, і це попри те, що карикатури на Путіна значний період часу вважалися темою «табу». Та чи є це свідченням лібералізації режиму Путіна-Медведєва, рухом до свободи слова та плюралізму? Візуально, можливо, що це дійсно так. Лише візуально.

Медіа-простір наших сусідів практично повністю перебуває під контролем влади, відображаючи вигідну їй позицію. Сатиричність «Мульт личностей» є більше псевдо сатиричною, відбувається певна симуляція, міфологізація. Карикатури на зірок російського шоу-бізнесу та певних, опозиційних до режиму політиків видаються скоріш за все ширмою, плацдармом для реалізації основної мети – дискредитації  «ворожої» режиму системи, яка ставить під загрозу подальше його функціонування. Попри вже доволі значну кількість випусків глядачі ще жодного разу на побачили карикатур на перших осіб Російської Федерації – Д. Медведєва та В. Путіна.

Основний акцент робиться над висміюванням провідних діячів інших держав, зокрема політичних лідерів США, Грузії, України. Так, уже були показані карикатури на Б. Обаму, Х. Клінтон, В. Лукашенка, М. Саакашвілі, В. Ющенка та Ю. Тимошенко. Політичний режим Путіна-Медведєва, попри всю свою поверхневу значущість, засновану на газовій могутності, переживаючи вже не один рік зовнішню кризу, все більше поглинається й кризою внутрішньою. Однією з причин цього є банальна бідність пересічного російського населення. Перспектива подальшого зменшення доходів від реалізації енергоджерел в умовах скорочення обсягів споживання основними споживачами є ще менш привабливою. Для підтримання рівня внутрішньої легітимності режиму громадянами, російська влада обрала відомий ще з часів Римської імперії спосіб – головне забезпечити суспільство хлібом та видовищами. Якщо ж хліба на всіх у достатній мірі й немає, то з видовищами все в порядку. Створюється образ ворога, який екстраполюється, нав`язується й врешті-решт поглинається масовою свідомістю. Ворог заважає процвітанню, ефективному функціонуванню. Саме це, а не внутрішні чинники є головною причиною невдач. На боротьбу з ворогом мобілізується суспільство, витрачаються ресурси. Таким чином, підтримується внутрішня ідентичність, забезпечується виправданість функціонування існуючого режиму. Водночас, моделюється образ сильної і могутньої Росії – навіть ворог не може повноцінно існувати без Росії, без зв`язків з нею, є у певній мірі залежним від неї (в «Мульт личностях» це можна прекрасно побачити на прикладах В. Лукашенка та Х. Клінтон).

Уже традиційно головним об`єктом пропагандистської машини дуету Путіна-Медведєва є Україна. На основі вже наявних випусків «Мульт личностей» складається враження, що основна увага зосереджується на негативному змалюванні Української держави, відвертому глузуванні над першими її особами – Президентом В. Ющенком та Прем`єр-міністром Ю. Тимошенко. Зимовий період не міг не обійтися без газової тематики. В новорічних куплетах В. Путіна та Д. Медведєва у жорсткій, сатиричній формі було затронуто питання оплати нашою державою російського газу: «Просим Киев в этот раз оплатить деньгами газ, а не байками-блинами и борзыми ющенками». Україну знову подають як державу-злодійку, державу, яка повсякчас краде чужий газ, роблячи перерву лише в ті дні, коли у Юлії Володимирівної заплановано відвідини солярію та сауни. Віктора Андрійовича, персонаж якого змальовується у вишитій сорочці та шароварах, цікавить лише одне запитання – «чи горить сало?». Більше того, українці придумали ще й новий спосіб того як можна красти газ – виявляється, не обов`язково розкручувати газові краники, а досить лише дочекатися допоки труби почнуть пропускати блакитне паливо і тоді, шляхом надування повітряних кульок, можна створювати повітряні газові сховища!!! Не були залишеними без уваги й теми отруєння В. Ющенка й майбутніх президентський виборів в Україні. Так, на зустрічі із Обамою, президентське крісло замість Ющенка займає Тимошенко. Схоже, Російська Федерація з бажаним для себе майбутнім Президетом України вже визначилась. Окрім того, Ющенко та Тимошенко просять в Президента США позичити їм 5 млрд. дол. для того, щоб повернутися на Україну, адже всі гроші було витрачено на сувеніри.

    Українська сторона, в особі її офіційних посадовців та відомств, попри вже не перші схожі напади, знову мовчить, жодним чином не реагуючи на дані висловлювання, які паплюжать не лише перших посадових осіб, але й всю Українську державу. Україна наразі живе майбутніми виборами. І якщо певні політичні сили на чолі зі своїми лідерами не бажають чи просто бояться втратити підтримку Москви напередодні виборів, то мовчання кандидатів, які відстоюють націоналістичні ідеї по меншій мірі дивує, адже таким чином можна було б не лише заручитися повагою серед громадян, а й додати балів до своїх рейтингів.

Інформаційна війна на сьогоднішній день являється якісно новим і надзвичайно ефективним засобом досягнення політичних цілей. І як би це не було прикро визнавати, ми, володіючи значним потенціалом, наразі повністю її програємо, причому не лише Росії. І якщо інші держави поки що вдаються до більш завуальованих методів й свої амбіції стримують, то немає гарантій, що вже завтра ми не станемо жертвами цілеспрямованої антиукраїнської інформаційної атаки, на яку не будемо в змозі дати гідну відповідь. 

Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ