Заява Президента про втрату 70% труби - правда чи передвиборна «імпровізація»?
Сьогодні Президент України Віктор Ющенко зробив гучну заяву про
втрату Україною 70% відсотків газотранспортної системи. Глава
держави звинуватив у цьому уряд, який підписав погані газові контракти,
що ведуть до банкрутства НАК Нафтогаз. Намагаючись з`ясувати,
наскільки правдивим є твердження Ющенка, ми звернулися, насамперед, до
людей, які вважаються близькими до Секретаріату Президента. Але в
оточенні глави держави з нами відмовилися широко говорити на цю тему,
сказавши лише, що Президент висловився "умовно”, що його могли
неправильно зрозуміти, і навіть не виключали, що він "сказав дурницю”.
Наші джерела в НАКу назвали заяву Президента "чистим популізмом”
та чистим "теоретизуванням”. "Президент має на увазі, що нашій ГТС
буде загроза, якщо НАК збанкрутує... А якщо не збанкрутує? Напевно,
має на увазі, що втратимо трубу, якщо будемо нарощувати борги... А якщо
не будемо нарощувати? Навіть коментувати таке важко...” – сказав один з
чиновників компанії. Михайло Гончар, координатор групи неурядових експертів Єврокомісії у рамках Східного партнерства з питань енергетичної безпеки:  Заява
Президента про те, що 70 відсотків ГТС в чиїхось руках, викликає подив.
Президент мав би тоді сказати, які 70 відсотків, кому вони належать,
коли вони відійшли з державної власності. Немає жодної ілюстрації цієї
фрази. Тож це не більше, ніж черговий передвиборчий викрутас
президентської команди. Подібні речі абсолютно недоречні, оскільки за
ними нічого не стоїть. Подібна інформація, не підкріплена доказами,
спрацьовує абсолютно протилежним чином, ніж на це розраховує Президент.
Необґрунтована оцінка, яка звучить з вуст першої особи держави, лише
породжує недовіру до такого керівника.
А щодо провини
прем’єр-міністра у плачевному стані НАК Нафтогаз, ГТС та нафтогазового
сектору, то, безперечно, є її пряма провина у тому, що були підписані
асиметричні дискримінаційні контракти 19 січня. Але вішати всіх собак
тільки на чинного прем’єр-міністра було би несправедливо. Кожен з трьох
нинішніх учасників передвиборчих перегонів - чинний Президент, чинний
прем’єр-міністр і колишній двічі прем’єр-міністр Янукович, а нині лідер
так званої опозиції - зробили кожен свій внесок у те, що має Україна із
НАКом та ГТС. Кожен зробив це в свій час. В чиє прем’єрство були
підписані контракти та була імплементована непрозора схема РосУкрЕнерго
в систему торгівлі газом між Туркменістаном та Україною?! Це відбулося
28 липня 2004 року, і ім’я цьому прем’єр-міністру було Віктор Янукович.
Далі цю естафету перехопив нині чинний Президент Віктор Ющенко, який на
початку січня 2006 року санкціонував підписання додаткових протоколів
до укладеного контракту 28 липня 2004 року, що призвело до експансії
РУЕ на українському газовому ринку та появи там УкрГазенерго, яке, по
суті, відібрало у НАК Нафтогаз левову частку внутрішнього ринку газу та
різко погіршило стан Нафтогазу. А потім чинний прем’єр-міністр Юлія
Тимошенко прийшла із благими намірами ліквідувати непрозору схему, і
досягла певного успіху. Вона нібито мала праведні цілі, але насправді
хотіла зіштовхнути з труби РУЕ і одноосібно керувати газовим бізнесом.
Тепер це просто несерйозно, коли вони показують одне на одного пальцем
і обвинувачують. Вони всі зробили свій внесок - і тепер бігати навколо
труби та кричати, що труба на 70 відсотків комусь належить, це потрібно
звертатись до самого себе. Гадаю, що після завершення
президентських виборів популістські гасла про збереження низьких цін на
газ на внутрішньому ринку (незалежно від того, хто посяде головну
посаду) і багато інших речей будуть переглянуті кардинально. Стан НАКу
буде поліпшено прийняттям простих, але давно перезрілих рішень:
підвищення цін на газ внутрішнього видобутку, ліквідація
необґрунтованих преференцій для одних споживачів та дискримінаційних
для інших. Все те, що радили нам міжнародні фінансові інститути у
четвертому кварталі поточному року, буде невідворотнім у цьому. Але це
здатно лише поліпшити стан НАКу, але не кардинально оздоровити. Бо сам
НАК працює за схемою, яка вже вичерпана. Тому, якщо не будуть зроблені
реформи та реорганізація НАКу у відповідності із європейською
практикою, про які ми говорили протягом 2009 року, то іншого варіанту
дій, окрім як згода України на чужі правила гри, а саме якусь форму
консорціуму з управління ГТС, не буде. Причому чим довше буде
зволікання, тим більше шансів, що в консорціумі не буде нікого, окрім
Газпрому. Боюся, що західні партнери просто дистанціюються від того
всього. Ризики втрати труби існують, але на місці глави держави треба
робити заяви, які не збільшують ці ризики (де голова держави був усі
попередні роки?), а мінімізувати їх. Олександр Гудима, народний депутат України, радник прем’єр-міністра України з енергетичних питань:  Наш
Президент напередодні Різдвяних свят не здатен позбавити українців
оцього..., що він виливає на їхні голови. То він каже, що ціна на газ в
Україні є на двісті доларів дорожчою, ніж в Європі. То він каже, що
наша ГТС на 70 відсотків - не наша. Діюче законодавство не дозволяє
нічого робити із нашою ГТС. Пояснюю, ми не брали у Росії жодних
кредитів, ми нічого не заставляли, це неможливо з точки зору діючого
законодавства. Українська ГТС не є заставленою. Нема ніяких ризиків
втрати магістральної труби. Якби існували гіпотетично якісь
домовленості Юлії Тимошенко, то наша преса через відповідні служби вже
давно би отримала докази.
Я знаю Тимошенко десять років, і про
такі речі у нашому товаристві навіть непристойно розмовляти. Технологи
підказують Президенту, що брехня чим жахливіша, тим краще. Так, з
бюджетом НАКу є труднощі. Президент пропонував півроку тому перейти на
ринкові ціни всім - комунальним підприємствам та населенню. Тимошенко
не може і не хоче до завершення фінансової кризи піднімати ціни.
Весною, якщо з’являться ознаки завершення кризи, то можна буде
потихеньку піднімати ціни на газ. Але не зараз... Щоб покращити
стан НАКу, можна було змусити облгази, які Ющенко, напевно, підтримує,
вчасно платити за газ. Коли Тимошенко хотіла забрати розподільчі
газопроводи у облгазів, які хронічно не платили Нафтогазу за газ, тоді
проти Тимошенко почали воювати Фірташ, який звозив людей на страйки, та
Ющенко, який призупинив постанову Кабміну про створення
"Нафтогазмереж”. Та ще пан Президент попросив Генпрокуратуру
розібратися із постановою Тимошенко. Кожного місяця в НАК від облгазів
не надходили сотні мільйонів гривен. Уряд передав розподільчі газові
мережі новоствореним державним кампаніям, а Президент підключає
Генпрокуратуру, фактично лобіює структури, близькі Фірташу, які не
хочуть платити НАКу, ускладнюючи становище НАК Нафтогазу. Опитувала Маша Міщенко
|
